Поїздка команди до Каховки

Рішення поїхати до Каховки було по-своєму спонтанним. Поїхали лише я та Андрій, але ми відчували, що представляємо там усю сім’ю Койнонії. Ми говорили саме про це — про справжню Койнонію не просто як про грецьке слово, а як про Дух свободи та єдності. Щойно ми вийшли говорити, сила стала відчутною в залі; деякі люди плакали, хоча ми говорили про прості речі — про важливість справжньої сім’ї та розуміння того, ким ти є для Нього. Дехто підходив ще під час перерв і казав, що, щойно ми вийшли, вони одразу зрозуміли: ми справжні, ми живемо тим, про що говоримо. До цього жодна людина там не була на Койнонії. Цікавий момент: коли ми з Андрієм ще говорили, у найпотрібнішу мить вийшла дівчина й почала грати на клавішах — це було дуже доречно.

Увечері після слова пастора Сергія ми всі разом руйнували те, що заважало або обмежувало нас у прориві й зростанні. Ми просто почали поклонятися й рухатися в спонтанних речах; багатьом пророкували, багато хто переживав Божу присутність. Там також була одна дівчина, яка прийшла вперше. Вона стала біля пастора Ірини й сказала: «Я нічого не розумію, але з моїм серцем щось відбувається». Вона плакала, відчуваючи любов Справжнього, — це було прекрасно. Люди ділилися з нами багатьма різними переживаннями. Наприкінці ми фотографувалися в перуках)) Було дуже весело! Потім просто спілкувалися з невеликою групою — їхніми основними хлопцями й дівчатами — і там була атмосфера справжньої Койнонії… навіть не хотілося йти. Але цей час промайнув дуже швидко й був справді чудовим!