23 Чер 2014 Єдність
Як ми вже говорили, тіло Христа не може мати розуму Христа або повністю представляти Христа, доки воно не збереться разом і кожна частина не займе своє законне місце. Доки ми роз’єднані, нам бракуватиме пізнання Його таким, Яким Він є, і відображення Його таким, Яким Він є.
Останнього вечора, коли Христос був на землі як людина, останнього вечора, коли Він міг заступатися як Син Людський, Він знову й знову молився за єдність Свого народу:
щоб усі були одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я у Тобі, [так] щоб одно були в Нас і вони, — щоб увірував світ, що Мене Ти послав. (Ів. 17:21)
Коли тіло Христа зійдеться в єдності, увесь світ знатиме, що Він справді посланий Отцем. Ми можемо розраховувати, що це обов’язково станеться, адже молитви Ісуса безперечно отримають відповідь. Якщо ми хочемо бути в єдності з Ним, це саме та молитва, якою ми маємо молитися постійно, присвячуючи себе її здійсненню й прагнучи побачити його, працюючи заради єдності Його народу будь-яким можливим способом.
Єдність, про яку молився Ісус, навіть близько не означає лише єдність у доктрині. Це набагато більше. Ісус молився, щоб ми були одно, як Він і Отець — одно. Доктринальна єдність може здаватися неможливою — це справді так для людей, але для Бога немає нічого неможливого. Він відповість на молитви Свого Сина. Якщо в нас є бодай трохи мудрості, ми маємо бути цілковито присвячені єдності Його народу.
Це єдність різноманіття, а не єдність однаковості. Однією з найбільших перешкод єдності була й залишається спроба об’єднати людей навколо надто багатьох речей. Від Ізраїлю вимагалося об’єднатися лише у двох сферах — у поклонінні Сущому так, як Він цього бажав і наказав, а також у єдності й захисті одне одного, коли якесь плем’я зазнавало нападу. Це також може бути шляхом до об’єднання для нас.
Це не означає, що ми будь-яким чином ідемо на компроміс із тим, у що віримо, чи з доктринами. Ми маємо достатньо цінувати істину, щоб ніколи не йти на компроміс зі своїми переконаннями. Втім, нам і не потрібно поступатися переконаннями, щоб досягти єдності. Мудрішим тут буде гасло моравських братів: «У головному — єдність, в іншому — свобода, а в усьому — милосердя».
Оскільки «ми знаємо частково» (див. 1 Кор. 13:9), ніхто не має повної картини. Щоб отримати повну картину, ми маємо навчитися складати різні частини тіла в одне ціле. Можливо, спочатку вони не складатимуться ідеально, але в міру того, як ми ставатимемо зрілішими, з’єднуючись разом, частини поєднуватимуться дедалі краще.
Отже, якими є основи християнського світогляду? Наступного тижня ми розглянемо ці основи, перш ніж продовжимо розбирати, як цей світогляд протиставляється іншим світоглядам.
Рік Джойнер