13 Кві 2016 Батьківство
Ця стаття присвячена Небесному Отцеві, Його серцю та Його бажанням щодо нас. Вона також торкнеться того, як мати батьківство у власному серці.
Серце Отця
Стосунки з Ісусом завжди ведуть нас до Отця та Його любові до нас. Серце Отця для нас — це здійснення наших мрій і бажань, щоб ми мали життя з надлишком.
Якщо перебуватимете в Мені, а Мої слова перебуватимуть у вас, просіть, чого тільки забажаєте, — і станеться вам. Тим прославиться Отець Мій, якщо ви принесете багато плоду й будете Моїми учнями.
Івана 15:7–8
Релігія скаже нам, що наші мрії й бажання неважливі й що Бога цікавить тільки те, що нам необхідно. Але з наведеного вище місця Писання ясно, що Отець хоче, щоб ми були плідними й мали рясний урожай. Він хоче дати нам усіляке добро так, щоб було очевидно: лише Він міг зробити це в нашому житті. Більше того, єдиний випадок, коли Він скаже «ні» нашим бажанням, — коли вони заважають нашому справжньому призначенню. Я справді вважаю, що, здійснюючи бажання нашого серця, ми вивільняємо життя й стаємо тими, ким є, через радість і життя з надлишком (за натхненням Білла Джонсона).
Будучи справжніми синами й дочками нашого Небесного Отця, ми всі проходимо через болісний процес дисципліни. Отець дисциплінує нас, щоб ми могли отримати те, чого прагнемо, і отримати це з серцем любові. Отець любить винагороджувати, а ми проходимо дисципліну, щоб було явлене наше серце й ми могли прийняти нагороду.
Ми маємо засвоїти процес керування своїми емоціями, зростання розуму й розширення духу, щоб очистити себе для діл Отця — чудес і знамень, проявів Його любові до всіх людей. Ми можемо побачити це в Івана 10, де Ісус сказав, що Він і Отець — Одне. Юдеї хотіли побити Його камінням за те, що Він називав Себе Богом. Деякі називали Його одержимим, але «чи може біс відкривати очі сліпим?».
Якщо Я не творю діл Мого Отця — не вірте Мені; а якщо творю, то, коли не вірите Мені, вірте ділам, щоб пізнати й повірити, що Отець у Мені, а Я в Ньому.
Івана 10:37–38
Так само й із нами: люди не повинні вірити тому, що ми говоримо, якщо ми не робимо діл Отця і Його любов не проявляється через нас (за натхненням Білла Джонсона).
Прощення і пошана
Коли я думала про батьківство, Господь підняв питання прощення. Багато речей у нас, подобаються вони нам чи ні, прийшли до нас від наших батьків. Час, у якому ми зараз перебуваємо, описаний у Малахії 4:6.
І він поверне серця батьків до дітей і серця дітей до їхніх батьків, щоб Я, прийшовши, не вразив землю прокляттям
Це час з’єднання поколінь, коли ми не відвертаємося від своїх батьків через те, що вони зробили щодо нас щось неправильно, а вирішуємо зберігати відкрите серце й шанувати їх просто за те, ким вони є, а не за те, що вони зробили.
Наприкінці кожного сьомого року роби прощення. А прощення полягає в тому, щоб кожен позикодавець, який позичив ближньому своєму, простив борг і не стягував із ближнього свого чи брата свого, бо проголошено прощення заради Господа.
Повторення Закону 15:1–2
Так само, як у цьому місці Писання, ми маємо прощати без з’ясування всіх обставин, прощати, щоб бути вільними від боргів.
Борг непрощення приносить суд, а суд не дозволяє прийти зціленню тіла й зціленню землі.
Тоді, мов досвітня зоря, засяє твоє світло, і твоє зцілення швидко зросте; твоя праведність піде перед тобою, а слава Господня буде твоєю охороною. Тоді ти покличеш — і Господь відповість; закричиш — і Він скаже: «Ось Я!» Коли усунеш із-поміж себе ярмо, перестанеш показувати пальцем і говорити образливе, віддаси голодному свою душу й наситиш душу стражденного, тоді твоє світло зійде в темряві, а морок твій стане немов полудень. Господь завжди буде вести тебе, насичуватиме твою душу під час посухи й зміцнюватиме твої кості; ти будеш, мов напоєний сад і мов джерело, води якого не висихають. Твої нащадки відбудують віковічні руїни; ти відновиш основи багатьох поколінь, і назвуть тебе відбудовником руїн, відновником шляхів для життя.
Ісая 58:8–12
Саме тому шанування наших батьків — фізичних і духовних — таке важливе: воно приносить зцілення землі.
Шануй батька свого й матір свою, як наказав тобі Господь, Бог твій, щоб продовжилися твої дні й щоб добре було тобі на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі.
Повторення Закону 5:16
Те, як ми ставимося до своїх батьків, буквально визначає, наскільки добре ми живемо в Обіцяній землі й наскільки багатою буде наша спадщина.
Інвестиції
Ісус був ЄДИНИМ СПРАВЖНІМ СИНОМ, Який зміг показати серце Отця й робити лише те, що чув від Нього. Є речі, які тільки батьки можуть відкрити дітям, але є й речі, які тільки діти можуть відкрити батькам.
Так само, як Ісус явив Свого Отця, ми можемо являти наших фізичних і духовних батьків та матерів і допомагати їм ставати тими, ким вони є, інвестуючи в них свою любов, час і пошану.
Визнання наших духовних дітей
Одного разу мені наснився сон, який перевернув мій світ і змінив моє мислення. Уві сні Господь явився мені й сказав, що так само, як Ісус і Святий Дух усередині мене, Отець теж перебуває всередині мене. Таке розуміння змінює життя, змінює те, як ми бачимо себе й інших. Отець приводить Своїх дітей у наше життя, щоб ми стали для них батьками, піклувалися про них, і ми не повинні відштовхувати людей. Іноді люди просто тягнуться до нас, хочуть бути поруч, ставити запитання або навіть прямо запитують: «Ти можеш бути моїм духовним батьком чи духовною матір’ю?» Часом такі запитання застають нас зненацька, і ми не знаємо, що робити з усіма цими людьми. Відповідь проста: прийняти їх усіх, а Господь зробить наші серця здатними любити їх через Свою благодать. Ми були народжені, щоб ЛЮБИТИ.