01 Чер 2016 Емоції та характер
Ця стаття присвячена зв’язку між нашими емоціями, здатністю отримувати одкровення та спроможністю народжувати бачення, дане Богом.
Емоції є невід’ємною частиною нашої душі. Ми відчуваємо — і саме так розуміємо, що живі. Але емоції приносять користь лише тоді, коли привчені до послуху Христові.
…і полонимо всяку думку на послух Христові.
2 Коринтян 10:5
Який стосунок мають думки до емоцій? Словник Вебстера визначає емоції як усвідомлені психічні реакції — гнів, страх, любов чи радість, — які суб’єктивно переживаються як сильне почуття, зазвичай спрямовані на конкретний об’єкт і, як правило, супроводжуються фізіологічними та поведінковими змінами в організмі. У нашому мозку є певна область, яка оцінює навколишню обстановку, події й обставини з погляду того, безпечно це чи ні, чи має це для нас сенс. Залежно від того, позитивна чи негативна ця оцінка, ми щось відчуваємо й можемо втрачати стабільність.
Якщо ми не маємо розуму Христового, наші емоції залишаються неприборканими, бо те, що ми відчуваємо, ґрунтується не на Божій волі для нас і не на Його Слові, а на внутрішніх уявленнях, і це може притягувати різні духи. Ці духи зливаються з мисленням, а люди допускають це, бо думають, що саме такими вони і є. Часто таке трапляється в соціально розвинених країнах, де середній рівень інтелекту й соціальної адаптації високий. Неприборканий розум приводить до неприборканих емоцій, а їхня сукупність породжує нездорове мислення. Кожна людина й кожен народ мають преобразитися в образ і розум Христові — Його ДНК та Його Особу в нас.
Я хотіла б звернути увагу на два емоційні епізоди в Біблії. В одному з них ми бачимо Йосипа, який зустрічає свого брата й переповнюється любов’ю до нього, а в іншому — Ісуса, Який гнівається, бачачи впертість людей.
Коли Йосип побачив свого молодшого брата Веніаміна, його охопили сильні почуття до брата.
І Йосип поспішив відійти, бо розпалилися його почуття до брата, і він був готовий заплакати. Він увійшов до внутрішньої кімнати й плакав там. Потім умив своє обличчя, вийшов, опанував себе й сказав: подавайте їжу.
Буття 43:30–31
Емоцією Йосипа була любов, і в тому, що він відчував, не було нічого поганого. Але для Йосипа існував важливий момент: його призначення мало здійснитися. Це був другий раз, коли брати прийшли до нього — саме так, як він бачив у двох снах у молодості. Після всього, через що пройшов Йосип, його серце змінилося, і він мав повне право дати волю своїм емоціям та відкритися братам. Але в той момент це порушило б його справжню мету — нагодувати свою сім’ю й зберегти їм життя. Тому Йосип стримався й зберіг таємницю до слушного часу. Ми можемо бути переповнені емоціями, але вони ніколи не повинні заважати нам робити те, що необхідно для досягнення нашого призначення.
Інший приклад міститься в Марка 3:1–5.
І знову Він увійшов до синагоги. Там був чоловік, який мав усохлу руку. За Ісусом стежили, чи зцілить Він його в суботу, щоб звинуватити Його. Він сказав чоловікові з усохлою рукою: «Стань посередині». А їм сказав: «Чи годиться в суботу робити добро чи зло, душу спасти чи погубити?» Вони мовчали. І, поглянувши на них із гнівом та засмутившись через закам’янілість їхніх сердець, Він сказав чоловікові: «Простягни руку». Той простягнув — і рука його стала здоровою.
Тут гнів (грецьке «orge») — це врівноважений стан розуму, навіть попри сильні емоції; його протилежність — лють («thumos»), яка веде до вибуху внутрішніх роздратованих почуттів та уявлень.
Ми стаємо тими, ким є, і нехай ДНК Господа розвивається в нас через те, що ми відчуваємо від Святого Духа. Потім ми формуємо свій характер у Христі — це стосується того, що ми робимо зі своїми почуттями й які рішення приймаємо. Це означає, що ми маємо приймати рішення через любов до Господа, до інших і до себе, а не на основі емоційних злетів і падінь. Ми можемо отримати одкровення, але нам потрібен сформований характер, щоб народити бачення, адже для здійснення цього бачення потрібна більша спроможність. Наші призначення мають народжувати бачення, змінювати культуру, будувати міста, а також давати силу іншим — ПРИНОСИТИ ЗМІНИ. І для цього потрібен характер — характер Господа й Розум Небес, стосунки, засновані на Любові та Пошані. Усі ми запрошені стати частиною цього, щоб усе змінилося, а не залишилося таким, як було.
Лідія Аврамченко