09 Гру 2014 Визначення учнівства
Минулого тижня ми говорили про те, як деякі новонавернені просуваються до того, щоб стати учнями. Отже, що означає бути учнем? Справжній учень шукатиме можливості дізнатися, як Сам Учитель визначає учня. Тому ми розглянемо кілька віршів, у яких Господь дає нам визначення.
«Тоді Ісус сказав Своїм учням: коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною. Бо хто хоче спасти свою душу, той погубить її, хто ж за Мене свою душу погубить, той знайде її». (Матвія 16:24–25)
Учень живе життям, основаним на жертві, не шукаючи здійснення власних бажань, але відмовляючись від них, щоб узяти свій хрест і йти за Тим, Хто «умалив Самого Себе», відклавши Свою Божественну природу, щоб спасти нас. Якою є наша перша реакція — шукати здійснення власних бажань чи зректися себе заради Господа та Його цілей?
Як Він пояснює тут, життя для себе — це шлях до втрати нашого життя. Навіть найвищі земні цілі приносять лише короткочасне задоволення, а потім — порожнечу. Ми були створені для життя в Божому задоволенні. Лише життя, присвячене цьому, може нас наповнити. Жити жертовним життям, до якого ми покликані, — це шлях до найбільш наповненого життя з усіх можливих.
Яке з цих посвячень керує нашим щоденним життям? Чи прокидаємося ми й одразу думаємо про те, що хочемо зробити, аби принести задоволення у власне життя, чи думаємо про те, що можемо зробити, щоб принести задоволення Йому?
«Як у слові Моєму позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете, і пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить!» (Івана 8:31–32)
Чи перебуваємо ми в Його слові? Вихід 16:4 говорить: «І промовив Господь до Мойсея: Ось Я спущу вам дощем хліб із неба. І вийде народ, і буде збирати щодня потрібне на день, щоб Я випробував його, чи буде він ходити в Законі Моєму, чи ні».
Як збирання манни випробовувало їх, щоб можна було дізнатися, чи ходять вони Господніми шляхами? Випробування полягало ось у чому: чи вставатимуть вони й насамперед щодня збиратимуть свіжий хліб із небес? Те саме може бути головним випробуванням, яке показує, чи є ми справжніми учнями: Ісус — це манна з небес. Чи шукаємо ми Його насамперед кожного дня? Якщо ні, тоді малоймовірно, що Він є нашою першою любов’ю, і малоймовірно, що ми перебуваємо в Ньому того дня.
«Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви! По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою». (Івана 13:34–35)
Брат Лоуренс сказав: «Його вражає не стільки розмір нашої праці, скільки любов, з якою ця праця виконана». Як сказано нам у 1 Коринтян 13, ми можемо мати віру, щоб пересувати гори, знати всі таємниці й навіть віддати свої тіла на спалення, але якщо не маємо любові, усе це зводиться до нуля. Чи любимо ми Його понад усе? Чи зростаємо в любові одне до одного?
Наступного тижня ми розглянемо ще кілька біблійних визначень учня.
Рік Джойнер
Оригінальна стаття тут