04 Вер 2015 Вибір
Щоб зрозуміти велике Боже покликання у Христі й іти за ним, нам варто усвідомити, що перед нами постійно поставатиме вибір. Тим, хто відданий фаталізму, буде важко це осмислити, і подобатиметься їм це найменше, але це правда, і вибір є величезною частиною християнського життя кожного. Саме тому Господь помістив Дерево пізнання добра і зла в Саду. Воно було там не для того, щоб підставити Адама й Єву та змусити їх згрішити. Без свободи не послухатися не існувало б справжнього послуху. Без свободи не поклонитися не може існувати справжнього поклоніння. Кожен крок нашого зростання в Господі вимагає зробити правильний вибір.
У Посланні до Євреїв 11:25–26 сказано, що Мойсей обрав (у Синодальному перекладі — «захотів») страждати з Божим народом і «наругу Христову вважав за більше багатство, ніж скарби єгипетські». У Мойсея був вибір. В історії ми бачимо, що йому доводилося обирати багато разів. Імовірно, найважливішим вибором, який привів Мойсея до його покликання, був момент, коли він «звернув» подивитися на палаючий кущ. Скільки людей пропускають своє покликання в Господі, бо не бажають відвернутися від щоденного порядку й рутини, щоб побачити щось від Бога?
Суть у тому, що цей шлях — добровільний, і він вимагає постійно робити вибір, який стає складнішим у міру нашого зростання. Святий Дух, Який нам даний, не зробить цього замість нас. Він — «Помічник», а не «Виконавець». Іти шляхом високого покликання означає зростати у вірі, мудрості, розумінні, відповідальності та владі. Це підготовка до царювання.
Читаючи книгу Дії, ми бачимо, що апостолів не водили всюди за руку, але вони мали владу робити вибір. Ми неодноразово читаємо фрази на кшталт «Я вирішив…». Малих дітей потрібно водити за руку, і незрілі у Христі бажають отримувати слово щодо всього, що вони роблять. Але коли ми стаємо зрілими, це дедалі менше необхідно.
Слово «апостол» означає «посланий». Апостоли були послані з владою, бо були достатньо мудрими й зрілими, щоб приймати добрі рішення. Коли вони приймали або збиралися прийняти рішення, яке повело б їх туди, куди Він не бажав, Він давав їм сон чи видіння, щоб це виправити. Але загалом вони самі вирішували, куди їм іти.
Втім, коли ми стаємо зрілими в Господі, нам дається більша відповідальність. Справжня влада не може існувати без відповідальності. Хоча Він із нами, Він бажає, щоб ми дозріли й пішли далі за просте виконання Його наказів. Він хоче, щоб ми мали Його серце й Його розум, щоб приймали рішення, які прийняв би Він, і щоб це здійснювалося через нас.
У міру того як ми зростаємо в Ньому, ми маємо навчитися розпізнавати, яким великим привілеєм є ті моменти, коли Він не дає нам конкретних інструкцій, а залишає вибір, бо довіряє нам. Він прагне, щоб ми зростали у вірі й мудрості, так само як і в розпізнанні Його голосу.
Рік Джойнер
Оригінальна стаття тут