19 Чер 2012 Хто ми? Частина 2
Зазвичай ми не любимо говорити про складні періоди нашого християнського життя — про випробування, потрясіння, страждання, втрати й подолання труднощів. Але якщо ми про це не говоримо, наше Євангеліє не можна назвати повним.
У Діях 14:22 сказано, «що через багато скорбот належить нам увійти в Царство Боже».
Кожне отримане тобою пророче слово, кожне покликання й кожне одкровення певною мірою мають бути випробувані, щоб підтвердилася їхня цінність і стало очевидним, що за ними варто йти й досягати їх. Якщо щось не було випробуване й перевірене, воно не має великої ваги та значущості. Наше покликання, наше бачення й наша стійкість будуть випробувані в пустелі.
Це процес, через який пройде кожен із нас — так само, як його пройшов Ісус.
У Луки 4:1 Ісус був сповнений Святого Духа, і цей самий Дух повів Його в пустелю.
Перший ключ у наших пустелях — бути сповненими Святого Духа й дозволяти Йому вести нас у пустелі та протягом усього цього процесу.
Пам’ятайте: зазвичай Сам Господь веде нас у таку пустелю.
Осії 2:14 говорить:
14 «Тому ось, Я (Господь) приваблю її, приведу її в пустелю і говоритиму до її серця.
15 І дам їй звідти її виноградники, а долину Ахор — за двері надії; і вона співатиме там, як у дні своєї молодості й як у день свого виходу з єгипетської землі».
Долина Ахор буквально означає місце труднощів і проблем. Він перетворює долину таких випробувань на ворота надії. Смуток обернеться на радість, відчай — на надію. І те, що було джерелом неприємностей, стане джерелом благословення. Коли проходиш через такі пустелі й труднощі, не намагайся втекти від них; шукай можливість і ті двері, які Господь приготував там для тебе, щоб вийти через них. Ці двері — не спосіб уникнути проблем чи пустелі, а благословення Отця в такому непростому місці або в складний час. Іноді ми настільки зайняті або зосереджені на молитві про вирішення проблем, що не бачимо того, що прямо перед нами. Ми не повинні несамовито прагнути вирватися з пустелі, доки не приймемо все, що Він хоче дати нам у ній. Це ніколи не буває легко чи комфортно, але це необхідно, якщо ми хочемо й далі успішно йти Його шляхом.
Господь навіть дає нам виноградники в пустелі. Він дає нам можливість подбати про врожай і зібрати плід у тому самому місці, де, здавалося б, нічого не повинно рости — просто посеред пустелі.
Це надприродно.
Луки 4:3
«Якщо Ти Син Божий, скажи цьому каменю, щоб він став хлібом». Перше, що диявол намагався зробити, — змусити Ісуса засумніватися в тому, Хто Він є, навіть після того, як Отець зовсім недавно проголосив це про Нього. Ці слова також показують, що ворог намагався змусити Ісуса перетворити щось плотське — камінь — на духовне: хліб, тобто те, що нас живить. Це дуже поширена спокуса серед віруючих.
Сатана прийшов до Ісуса й кілька разів використовував Писання, щоб спокушати Його. Це чудовий приклад релігійного духа. Диявол використовує навіть місця Писання, намагаючись досягти власних планів і цілей. Саме тому так важливо знати Біблію й бути сповненими Святого Духа. Він — наш Суддя, і Ним ми розрізняємо все. Ми не можемо судити лише за буквами чи словами — ми також судимо Духом. Сатана знав, Ким був Ісус, і намагався зруйнувати Його призначення через викривлену релігійність. Ісус використав те саме Слово — Писання — але з правильним Духом і розумінням, щоб перемогти ворога. Коли сатана зрозумів, що не може протистояти Ісусові місцями з Біблії, він спробував принизити Його призначення й посіяти сумнів у тому, що Отець сказав Йому. Він намагався змусити Христа передчасно скористатися Своєю силою й владою, щоб Самому виконати Своє призначення.
У 14-му вірші Ісус повернувся до Галилеї після перемоги в пустелі — у Силі Святого Духа. Він був голодний і втомлений, але сповнений сили. Сила й влада приходять після того, як ми проходимо через такий опір і конфлікт із ворогом та перемагаємо його. Це процес, який відбувається поетапно, а не миттєво.
І тільки після цього почалося служіння Ісуса. Надто багато людей тиснуть на себе або на інших, спонукаючи якнайшвидше почати служіння й принести плід для Царства, ще не знаючи свого призначення й не пройшовши періоду пустелі та випробувань. Вони шукають плоду в служінні, але якщо цей плід народжений плоттю, він не буде довговічним і загине. Народжуймо служіння, яке приносить справжній плід, що перебуває, — у Святому Дусі й у перемозі, здобутій у пустелі.
Ренді Стромбек