Перші плоди як спосіб життя

Існує два аспекти перших плодів. Один — хронологічний, пов’язаний із першою частиною кожного року, а другий — це стиль життя. Я хочу звернути нашу увагу саме на стиль життя, що триває протягом усього року.

Нещодавно я повернувся з поїздки, у якій був з одним із моїх духовних батьків. Я був із ним з 1 по 3 січня 2016 року. Я присвятив перші три дні року тому, щоб бути поруч із ним. Я сам оплатив дорогу й усі свої витрати, тому що сіяв у нього, бажаючи допомогти йому та його служінню.

Другого вечора служінь я стояв із ним на сцені й молився за приношення. Він підніс мікрофон до моїх уст, попросив мене продовжити молитву, а потім пояснити зміст того, про що я молився. Я почав говорити про приношення перших плодів як про «стиль життя» перших плодів, який триває цілий рік.

Я також почав пояснювати те, що багато років тому Господь показав Корі: нам слід починати давати, виходячи з того, скільки ВІН, Господь, сказав, що бажає, аби ми заробляли, — тобто давати наперед. Ще до того, як ми заробимо будь-які гроші, фактично 1 січня, ми віддаємо Господу наше приношення перших плодів. Ми робимо це в послуху тому, що Господь показав нам щодо доходу, який Він бажає для нас у новому році. Господь благословляє це вже багато років. Коли нам ще не було тридцяти, ми почали так робити, і протягом наступних кількох років змогли збільшити наш дохід, виплатити борги за кредитами, автокредити й навіть кредит за будинок. Ми навіть бачили, як величезні борги, які здавалося неможливим виплатити, були анульовані. Саме це я називаю надприродним благоволінням. Усе це приходить унаслідок послуху голосу Господа. Це стало стилем життя, і дозвольте мені пояснити, що я маю на увазі під «стилем життя». Для нас давання — це не якась особлива подія, обов’язок чи закон, а стиль життя, у який ми вирішили зануритися повністю й назавжди. Це дух щедрості та свободи, що виходить із наших сердець і проявляється в тому, як ми віддаємо наші гроші, любов, час і всі наші ресурси. Ми усвідомили, що все, ким ми є, і все, що маємо, належить Господу, і Йому доступне все, чого Він бажає, у той момент, коли Він цього забажає. Чинячи так, ми надаємо Господу більшої цінності, ніж будь-яким ресурсам, які маємо, включно з грошима. ВСЯ суть стилю життя перших плодів — у серці. НАЙКРАЩУ і ПЕРШУ частину того, що ви маєте (час, гроші, любов, ресурси, енергію тощо), ми відділяємо як святе для Господа. Йдеться не про певну суму чи просто відсоток.

Стиль життя передбачає цілий рік, а не лише приношення на початку року. Ми буквально весь час віддаємо ЙОМУ, Отцю, нашу НАЙКРАЩУ і першу частину. Нам необхідно знати наше Джерело й розуміти, що ми лише розпорядники всього, що ВІН дав нам.

Наше серце має цілковито повернутися до Нього, так само як і всі наші бажання. Усе, що ми маємо, — Його. Усе, ким ми є, — Його. Він може мати нас повністю і все, що ми маємо. Ми з Корі озирнулися на більш ніж тридцять років нашого подружнього життя й побачили, що ніколи не віддавали менше 20% нашого прибутку, а одного року — навіть близько половини наших доходів, просто тому, що були слухняні Господу. Я кажу це не для того, щоб похвалитися, а щоб показати вам наше ставлення до цього. Навіть коли в нас зовсім не було грошей або коли ми проходили сезон дуже важких фінансових битв, питання «давати чи не давати» ніколи не виникало. Це стало уроком довіри. Чи довіряємо ми Господу, чи ні? Один мій добрий друг на ім’я Камран Ярай звернув мою увагу на деякі вірші, а потім Господь також почав говорити мені про це. Історія про Каїна й Авеля в 4-му розділі Буття добре відома, але я хочу використати її як приклад того, що означають перші плоди і який вплив вони можуть мати.

Бут. 4:2–7

2 І ще породила брата його, Авеля. І був Авель пастух отари, а Каїн був рільник.

3 І сталося по якомусь часі, що Каїн приніс від плоду землі дар Господеві.

4 А Авель, — він також приніс від своїх перворідних з отари та від їхнього лою. І зглянувся Господь на Авеля й на жертву його,

5 а на Каїна й на жертву його не зглянувся. І сильно розгнівався Каїн, і похилилось обличчя його.

6 І сказав Господь Каїнові: «Чого ти розгнівався, і чого похилилось обличчя твоє?

7 Отож, коли ти добре робитимеш, то підіймеш обличчя, а коли недобре, то в дверях гріх підстерігає. І до тебе його пожадання, а ти мусиш над ним панувати».

Каїнові була дана влада обробляти землю, а Авелю — влада над худобою. Це було дано їм обом від батька, і вони знали Господа, інакше не було б потреби в приношенні. Адам і Єва не були залучені до цих приношень. Кожен із синів віддавав результат того, що було йому довірено. У Каїна й Авеля не було встановленого зразка приношення, якого вони могли б дотримуватися; я вірю, що це просто виходило з їхнього серця. Хоча Каїн був первістком серед людей на всій землі, він недостатньо високо цінував принцип перших плодів або Бога Отця, тому віддав звичайну частину свого врожаю. Авель же віддав найкращу і першу частину — первородне — зі своєї худоби. Єдина різниця між їхніми приношеннями, як я це бачу, полягала в тому, що один брат відділив найкращу, першу частину, а другий — ні.

Приношення Каїна й Авеля не були жертвами за гріх — це були просто приношення. Це було ще до того, як Господь установив закон щодо спокутування людських гріхів. Для жертви за гріх у Старому Завіті була потрібна кров. Це очищало людей перед законом і водночас показувало нам те, що Ісус зробить для нас на хресті. Я не думаю, що від Каїна вимагалася кров, бо це відбувалося ще до закону, так само як від нас не вимагається кривава жертва після того, як Ісус Христос виконав закон.

Єврейське слово, використане щодо приношення Каїна, — «Periy», що означає «приносити плід». Там також використовується слово «Minchah», яке означає «розподіляти, дарувати, жертвувати, сплачувати данину; конкретніше — жертовне приношення (переважно без крові й добровільне)». Єврейське слово, використане, коли йдеться про приношення Авеля, — «Bekowrah», що означає «перші плоди або первісток людини чи тварини; похідне — голова; часто перекладається як найстарший, право первородства». Також використовується єврейське слово «Cheleb», що означає «тук, найбагатша або добірна частина». Здебільшого воно перекладається як «найкращий» або «найпрекрасніший».

У Посланні до Євреїв 11:4 сказано: «Вірою Авель приніс Богові жертву кращу, ніж Каїн; нею одержав свідчення, що він праведний».

Слово «кращу» перекладене з грецького слова «Pleion», яке означає «більше за кількістю, числом або якістю». Головна частина. Ніщо тут не говорить про пролиття крові. Тут просто сказано, що жертва була більшою, кращою, вищої якості — більш довершена частина.

У 7-му вірші Бог у Своїй милості й любові дав Каїнові можливість виправити цю проблему, вчинити правильно — піти й принести найкращі та перші плоди зі своєї землі. Якби він послухався, його плоди також були б прийняті, але він так не зробив. Його відчуття відкинення, гнів і гордість були надто великими, і зрештою він пішов та вбив свого брата. Те, що мало принести Каїнові благословення, через стан його серця принесло йому прокляття.

Я вірю, що зараз для багатьох із нас настав час почати отримувати зцілення в цій сфері. На жаль, є багато людей, які пережили ситуації, коли вони давали й давали, але нічого не бачили або бачили дуже малий результат свого давання.

Нам дана повна влада над нашими ресурсами, часом, грошима та енергією, і все ж через наше невігластво, зловживання, гордість, маніпуляції чи жадібність ми часом ходили шляхами Каїна. Те, що Бог задумав для нашого процвітання або повного забезпечення, зрештою стало для нас джерелом ран. Іноді це породжувало гнів, обурення й заздрість, тому що ми не бачили, як це працює. Подібно до Каїна, багато хто з нас образно проливав кров над тим, що Господь дав для нашого благословення — над нашою землею. Нам просто потрібно покаятися, простити тих, хто поранив нас у цій сфері, і повернути наші цінності та прихильність на належне місце, щоб вони цілковито були спрямовані на Господа, а ми рухалися в послуху Йому.

Цей принцип перших плодів працює — і крапка. Нам потрібно зрозуміти його, а потім ходити в ньому. Суть більше в стані нашого серця, ніж у тому, що саме ми віддаємо. Господь намагається допомогти нам цінувати ЙОГО більше за все інше. Десятини, приношення, давання, вклад у Царство — лише деякі зі способів, якими ми виявляємо, що цінуємо й любимо Господа та Його людей. Якщо ми дивимося на ці шляхи як на обов’язок чи закон, тоді, думаю, ми втрачаємо намір Господа, і в нас завжди буде схильність дивитися на це питання крізь фільтр власного досвіду чи минулих ран. Ми не повинні давати з примусу, почуття обов’язку чи через маніпуляцію, але з послуху Господу, який цілковито переплетений з основою Любові. Це може принести неймовірні благословення й благовоління в наше життя.

Цей принцип викладається в багатьох місцях Слова.

Приповісті 3:9–10: «Шануй Господа із маєтку свого, і з початку всіх плодів своїх, — і будуть комори твої переповнені ситістю, а чавила твої будуть переливатись вином молодим!» Мені подобається, як сказано в перекладі NLT (Новий живий переклад): «Шануй Господа своїм багатством і найкращою частиною всього, що ти виробляєш».

У Повторенні Закону 26:1–3 йдеться про пророче проголошення, входження й життя в землі, яку Господь дав нам.

«І станеться, коли ти ввійдеш до Краю, що Господь, Бог твій, дає тобі на спадок, і посядеш його та осядеш у ньому,

2 то візьмеш із первоплоду всякого плоду землі, що збереш із Краю свого, якого Господь, Бог твій, дає тобі, і покладеш у коша, та й підеш до місця, що Господь, Бог твій, вибере, щоб перебувало там Ім’я Його.

3 І прийдеш до священика, що буде тими днями, та й скажеш йому: “Я сьогодні заявляю перед Господом, Богом твоїм, що я ввійшов до Краю, якого Господь присягнув нашим батькам дати нам”».

У 4 Царів 4:42–44 відбувається примноження їжі внаслідок послуху одкровенню, отриманому від пророка.

«42 І прийшов чоловік із Баал-Шаліші, і приніс Божому чоловікові хліба первоплоду, двадцять ячмінних хлібів та свіжого зерна в своїй торбі. А той сказав: “Дай народові, і нехай їдять!”

43 І сказав його слуга: “Що я дам оце сотні людей?” А він відказав: “Дай народові, і нехай їдять, бо так сказав Господь: Наситяться, і позостанеться!”

44 І він дав їм, і вони їли й позоставили, за словом Господнім».

Усе — від Буття до Об’явлення — пронизане цим. Цей принцип був установлений Самим Господом. У 1 Коринтян 15:20–23 сказано, що Христос — первісток воскресіння, щоб усі ми могли жити. Сам Отець практикував це й віддав нам Свій найкращий плід — перший плід.

Рік, у який ми входимо, буде незвичайним. УСЕ змінюється, і це має статися.

Віддавайте найкраще й перше Йому і одне одному (а це другий аспект цього принципу).

Ренді Стромбек